 | Сьогодні | 227 |
 | Вчора | 195 |
 | За тиждень | 1855 |
 | Ост. тиждень | 1757 |
 | За місяць | 4987 |
 | Ост. місяць | 7095 |
 | Всього | 38906 |
Онлайн (20 хв): 10
Ваш IP: 38.107.179.208
,
Сьогодні: трав. 20, 2012
Ваш IP: 38.107.179.208
,
Сьогодні: трав. 20, 2012
НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ...
П'ятниця, 27 листопада 2009, 15:20
Політичні перегони ще навіть не в
розпалі, а багато громадян свідомо переключають TVканали
під час політичної реклами – маса енергії колективного гніву досягає високого
рівня. Щоб не зруйнувати себе зсередини, пропонуємо одну «антикризову» ідею і
чекаємо коментарів про прочитане, бо ж
не хлібом єдиним ...
НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ...
Багато років тому, коли у місті почався «рух» з приводу встановлення пам’ятника Т.Г.Шевченку, окрема частина жителів залишилася байдужа до події, інша - дискутувала про його доцільність взагалі: невже це справді нагальна потреба на фоні неустаткованих доріг, нереставрованих приміщень... І тепер, коли все вже в минулому, ми маємо ще одну візитну картку міста: на горі, над ставком - увіковічнений національний митець зустрічає Сонце і ховає його за верхівками старого Дуба. І нехай і не часто, та все ж сюди приходять люди для проголошення як пафосних, так і щирих промов про наші проблеми і наше життя. Почуте бере за живе, спонукає до дій, або навпаки - западає глибоку в душу, щоб пізніше проявитися. А отже, все зроблене колись - недаремно!
А тепер, як це часто буває, з високої гори спустимося у глибоку яму, а точніше урвище в нашому місті, через яке в темну частину доби людина із здоровим глуздом неризикне переходити. Мова йде про прохід, що від базару праворуч біля магазину «Кум», через греблю на Глибічок. Ним місцеві жителі користуються по-різному: щоб скороти шлях, хоча часом такі «зручності» закінчуються відчищанням взуття та одягу від болота, зломаними кінцівками під час ожеледиці; інші мешканці відкрили тут для себе безкоштовне сміттєзвалище; треті - полюбили цю місцину за можливість сховатися від усіх з накращими своїми друзями - наркотиками чи горілкою. Начебто, нічого дивного в описаному й не має, враховуючи реалії життя. Так? Та не так! Бо чомусь загубилися вже в пам’яті окупаційне життя міста під час Великої Вітчизняної Війни та масовий розтріл тут дорослих і дітей. Німці діяли тоді за традиційним планом: в одному місці обмануті громадяни залишали речі, в іншому - збиралися на перекличку, ще в іншому - копали собі яму, в якій, усі разом і залишилися.
То й у Таращі є Бабин Яр?! - роблять для себе відкриття наші діти. Тільки як їм пояснити, чому минулорічні акти вандалізму на цивілізованому міському кладовищі викликали у нас зневагу й осуд, а загаджене поховання сотень земляків - й досі залишає байдужими. Може тому, що з вуст в уста й до теперішних часів переповідається історія, як знедоленим людям один із «наших» в спину сказав «Йди, йди, жид, - туди тобі й дорога!».
Тепер проходолодної базарної неділі на цій дорозі можна почути багато цікавого. Заклопотані своїми справами, з наповненими продуктовими сумками, люди обережно спускаються по слизькій стежці й мимоволі зупиняються поглядами на наметених купах сміття, вирізаному хмизі, повалених старих деревах. Більшість, неприховано радіє «Нарешті! Бо такого сорому навіть за часів Радянської влади не було». Проте є й такі, хто в своїх земних клопотах не помічає нічого або, що ще гірше, злорадно заявляє: «Розікрали все, а тепер і до цих дерев добралися!». Так пізньої осені започаткувалася резонансна справа про устаткування ландшафтно-рекреаційної зони біля масового поховання жертв холокосту в м.Тараща. Можливо, це далеко не те актуальне, чого зараз потребує місто, втім, вийдемо за межі буденних міркувань і звернемо увагу на наступне.
1. У офіційному трактуванні «холокост» - ціленаправлена акція тоталітарного режиму, внаслідок якої напередодні та під час II світової війни було знищено третю частину євреїв на Землі.
2. Євреї - єдина група в світі, яку наполегливо намагалися знищити впродовж віків - і коли ті були рабами на чужих єгипетських землях, і коли розсіялися у національностях різних країн; і тепер, вже в новому часі, коли знаходяться у власній країні.
Сучасні передові світоглядні орієнтири пропонують інший погляд на ситуацію загалом.
Євреї є тією частиною кожної нації, яка виконує функцію інформаційної інтеграції національної свідомості й національної системи знань. Щоб це підтвердити, досить переглянути прізвища багатьох видатних науковців, митців, технологів, економістів різних часів і народів. Євреїв виділяють як групу, яка генетично володіє ключовою енергією для цивілізації. Й тут не має чому заздрити, бо у цьому велика відповідальність і тяжка ноша.
3. І Єгипет, і Німеччина, і Палестина в особі своїх правителів організовували боротьбу, керуючись виключно розумінням того, що євреї - це група, яка є носієм деякої сокровенної суті й якщо таку групу знищити, то цю суть нестиме переможець.
4. Переусвідомлюючи свої первинні завдання, сучасні єврейські місіонери у 1995 році відкрили світові Каббалу - древнє вчення про фундаментальні метафізичні й духовні істини, написане мовою, яка існувала задовго до розподілу культур. Вони розповідають про те, що існує одна вселенська істина про Бога, замість існуючих істин багатьох богів.
Тепер, можливо по-іншому замислюючись над сутністю холокосту, звернемо увагу, що євреї міста Таращі складали близько 46% населення та були гарними професіоналами: кравцями, шапошниками, жерстянниками, ковалями, промисловцями ... «Розстріл евреїв у місцевому «Бабиному Яру» у вересні 1941 року - пише Л.Лащенко у своїй книзі «Коли Тараща була молодою» - ніби перекреслив цілий етнічно-культурний пласт таращанського єврейства. Деякі родини повністю зникли, дехто, знаючи про трагедію, не повернувся з евакуаці, а хтось повернувся до пограбованої хати-пустки і братської могили в яру.» Саме братською або інтернаціональною називають її тепер, бо разом з євреями полягли там радянські полонені (росіяни, українці) та наші місцеві, «ідейно неугодні» гебіст комісаріату, люди. Отож, побажання «Йди, йди - туди тобі й дорога!» обернулося для всіх пророчою відповіддю «Будеш там і ти!» ...
Сьогодні всі знають про те, що в тілі землі протікають певні енергетичні зміни, які максимально сприяють збереженню й підтримці нашого життя або ж його занепаду. Тепер це є підтвердженням того, чому з дідів-прадідів завжди важливим залишається вшанування масових поховань; усвідомлення суті трагічних подій та проявленя на таких місцях любові й співчуття. Погодьтеся, у нашому випадку енергетика урвища має надзвичайно негативні показники - тут навіть не проводилися спроби її християнського очищення й освячення. Тому проявити світло й заземлити його (щоб знешкодити й врівноважити те, що не умісно) - це вже конкретні матеріальні дії, які хочемо реалізувати шляхом закладання ландшафтно-рекреаційної зони на місці трагедії. З цією метою до розробки території залучені спеціалісти з ланшафтного дизайну Київського національного аграрного університету (так серйозно не розроблялася ще жодна територія міста). Територія матиме символічні зони, наділені певними якостями й живими зеленими атрибутами (деревами, кущами), які, за участю людей, сприятимуть трансформуванню страху і горя в енергії високої якості миру й доброти. Посадковий матеріал для реалізації ідеї буде надано окремими лісовими господарствами України, але, оскільки мова йде про сотні екземплярів рослин, то сподіваємося й на частину спонсорської допомоги від земляків.
На сьогодні маємо домовленності про те, що міська рада візьме найактивнішу участь у реалізації цього проекту. Розмова з мером Горобченком М.І. не голослівна: зроблено перші реальні кроки у розчищенні території, до чого долучилися співробітники міського благоустрою (дякуємо Горбуненко С.І. за оперативне втручання й допомогу). Приємно вражені активністю громади, адже в інтересах людей облаштування дороги у зазначеному місці (щиросердна вдячність жителям прилеглої території: Літовченку М.Д., Літовченко Г.Ю., Брильовському М.М., Закревському Б.М., Музичук В.М., Бучинській В.А., Андрусенку Г.Г., Андрусенку А.А., Щербині Н.Н. за їхні зусилля у виконанні найбруднішої та найважчої фізичної роботи заради добробуту багатьох людей). Дуже цінуємо рекомендації доцента факультету садово-паркового господарства і ландшафтної архітектури НАУ Кушніра А.І. по облаштуванню декоративних насаджень парку. Він у своєму графіку бурхливого столичного життя знайшов час для відвідування нашого міста, організації методичних консультацій. Основний обсяг робіт - закладання парку - спланований навесну. До цього часу вестимуться підготовчі роботи різної направленості: історично-пошукові, фінансово-економічні, науково-аналітичні; з вирощування посадкового матеріалу тощо.
Важливу частку реалізації проекту бере на себе Таращанська районна гімназія «Ерудит», яка присвячує свою добру справу 140 річчю закладу і має на меті, завдяки співпраці із нашими-земляками активістами, продемонструвати дітям моделі поведінки, якими б вони могли скористатися в майбутньому.
Вважаємо, що втілення цього проекту в життя доцільне для духовного шляху й еволюції не тільки міста, а кожного його жителя зокрема. Тому, якщо ви володієте інформацією про загиблих у Бабиному Яру або можете надати матеріальну чи фізичну допомогу для закладання парку й улаштування дороги, долучайтеся до нашого проекту.
Засоби зв’язку: 067-769-03-40 Скаба Лариса Петрівна - директор ТРГ «Ерудит» 067-648-56-99 Куклишин Валентина Олександрівна - автор ідеї, наша землячка, Державний інспектор України з лісового насінництва та розсадництва, заступник начальника української лісової інспекції.
Багато років тому, коли у місті почався «рух» з приводу встановлення пам’ятника Т.Г.Шевченку, окрема частина жителів залишилася байдужа до події, інша - дискутувала про його доцільність взагалі: невже це справді нагальна потреба на фоні неустаткованих доріг, нереставрованих приміщень... І тепер, коли все вже в минулому, ми маємо ще одну візитну картку міста: на горі, над ставком - увіковічнений національний митець зустрічає Сонце і ховає його за верхівками старого Дуба. І нехай і не часто, та все ж сюди приходять люди для проголошення як пафосних, так і щирих промов про наші проблеми і наше життя. Почуте бере за живе, спонукає до дій, або навпаки - западає глибоку в душу, щоб пізніше проявитися. А отже, все зроблене колись - недаремно!
А тепер, як це часто буває, з високої гори спустимося у глибоку яму, а точніше урвище в нашому місті, через яке в темну частину доби людина із здоровим глуздом неризикне переходити. Мова йде про прохід, що від базару праворуч біля магазину «Кум», через греблю на Глибічок. Ним місцеві жителі користуються по-різному: щоб скороти шлях, хоча часом такі «зручності» закінчуються відчищанням взуття та одягу від болота, зломаними кінцівками під час ожеледиці; інші мешканці відкрили тут для себе безкоштовне сміттєзвалище; треті - полюбили цю місцину за можливість сховатися від усіх з накращими своїми друзями - наркотиками чи горілкою. Начебто, нічого дивного в описаному й не має, враховуючи реалії життя. Так? Та не так! Бо чомусь загубилися вже в пам’яті окупаційне життя міста під час Великої Вітчизняної Війни та масовий розтріл тут дорослих і дітей. Німці діяли тоді за традиційним планом: в одному місці обмануті громадяни залишали речі, в іншому - збиралися на перекличку, ще в іншому - копали собі яму, в якій, усі разом і залишилися.
То й у Таращі є Бабин Яр?! - роблять для себе відкриття наші діти. Тільки як їм пояснити, чому минулорічні акти вандалізму на цивілізованому міському кладовищі викликали у нас зневагу й осуд, а загаджене поховання сотень земляків - й досі залишає байдужими. Може тому, що з вуст в уста й до теперішних часів переповідається історія, як знедоленим людям один із «наших» в спину сказав «Йди, йди, жид, - туди тобі й дорога!».
Тепер проходолодної базарної неділі на цій дорозі можна почути багато цікавого. Заклопотані своїми справами, з наповненими продуктовими сумками, люди обережно спускаються по слизькій стежці й мимоволі зупиняються поглядами на наметених купах сміття, вирізаному хмизі, повалених старих деревах. Більшість, неприховано радіє «Нарешті! Бо такого сорому навіть за часів Радянської влади не було». Проте є й такі, хто в своїх земних клопотах не помічає нічого або, що ще гірше, злорадно заявляє: «Розікрали все, а тепер і до цих дерев добралися!». Так пізньої осені започаткувалася резонансна справа про устаткування ландшафтно-рекреаційної зони біля масового поховання жертв холокосту в м.Тараща. Можливо, це далеко не те актуальне, чого зараз потребує місто, втім, вийдемо за межі буденних міркувань і звернемо увагу на наступне.
1. У офіційному трактуванні «холокост» - ціленаправлена акція тоталітарного режиму, внаслідок якої напередодні та під час II світової війни було знищено третю частину євреїв на Землі.
2. Євреї - єдина група в світі, яку наполегливо намагалися знищити впродовж віків - і коли ті були рабами на чужих єгипетських землях, і коли розсіялися у національностях різних країн; і тепер, вже в новому часі, коли знаходяться у власній країні.
Сучасні передові світоглядні орієнтири пропонують інший погляд на ситуацію загалом.
Євреї є тією частиною кожної нації, яка виконує функцію інформаційної інтеграції національної свідомості й національної системи знань. Щоб це підтвердити, досить переглянути прізвища багатьох видатних науковців, митців, технологів, економістів різних часів і народів. Євреїв виділяють як групу, яка генетично володіє ключовою енергією для цивілізації. Й тут не має чому заздрити, бо у цьому велика відповідальність і тяжка ноша.
3. І Єгипет, і Німеччина, і Палестина в особі своїх правителів організовували боротьбу, керуючись виключно розумінням того, що євреї - це група, яка є носієм деякої сокровенної суті й якщо таку групу знищити, то цю суть нестиме переможець.
4. Переусвідомлюючи свої первинні завдання, сучасні єврейські місіонери у 1995 році відкрили світові Каббалу - древнє вчення про фундаментальні метафізичні й духовні істини, написане мовою, яка існувала задовго до розподілу культур. Вони розповідають про те, що існує одна вселенська істина про Бога, замість існуючих істин багатьох богів.
Тепер, можливо по-іншому замислюючись над сутністю холокосту, звернемо увагу, що євреї міста Таращі складали близько 46% населення та були гарними професіоналами: кравцями, шапошниками, жерстянниками, ковалями, промисловцями ... «Розстріл евреїв у місцевому «Бабиному Яру» у вересні 1941 року - пише Л.Лащенко у своїй книзі «Коли Тараща була молодою» - ніби перекреслив цілий етнічно-культурний пласт таращанського єврейства. Деякі родини повністю зникли, дехто, знаючи про трагедію, не повернувся з евакуаці, а хтось повернувся до пограбованої хати-пустки і братської могили в яру.» Саме братською або інтернаціональною називають її тепер, бо разом з євреями полягли там радянські полонені (росіяни, українці) та наші місцеві, «ідейно неугодні» гебіст комісаріату, люди. Отож, побажання «Йди, йди - туди тобі й дорога!» обернулося для всіх пророчою відповіддю «Будеш там і ти!» ...
Сьогодні всі знають про те, що в тілі землі протікають певні енергетичні зміни, які максимально сприяють збереженню й підтримці нашого життя або ж його занепаду. Тепер це є підтвердженням того, чому з дідів-прадідів завжди важливим залишається вшанування масових поховань; усвідомлення суті трагічних подій та проявленя на таких місцях любові й співчуття. Погодьтеся, у нашому випадку енергетика урвища має надзвичайно негативні показники - тут навіть не проводилися спроби її християнського очищення й освячення. Тому проявити світло й заземлити його (щоб знешкодити й врівноважити те, що не умісно) - це вже конкретні матеріальні дії, які хочемо реалізувати шляхом закладання ландшафтно-рекреаційної зони на місці трагедії. З цією метою до розробки території залучені спеціалісти з ланшафтного дизайну Київського національного аграрного університету (так серйозно не розроблялася ще жодна територія міста). Територія матиме символічні зони, наділені певними якостями й живими зеленими атрибутами (деревами, кущами), які, за участю людей, сприятимуть трансформуванню страху і горя в енергії високої якості миру й доброти. Посадковий матеріал для реалізації ідеї буде надано окремими лісовими господарствами України, але, оскільки мова йде про сотні екземплярів рослин, то сподіваємося й на частину спонсорської допомоги від земляків.
На сьогодні маємо домовленності про те, що міська рада візьме найактивнішу участь у реалізації цього проекту. Розмова з мером Горобченком М.І. не голослівна: зроблено перші реальні кроки у розчищенні території, до чого долучилися співробітники міського благоустрою (дякуємо Горбуненко С.І. за оперативне втручання й допомогу). Приємно вражені активністю громади, адже в інтересах людей облаштування дороги у зазначеному місці (щиросердна вдячність жителям прилеглої території: Літовченку М.Д., Літовченко Г.Ю., Брильовському М.М., Закревському Б.М., Музичук В.М., Бучинській В.А., Андрусенку Г.Г., Андрусенку А.А., Щербині Н.Н. за їхні зусилля у виконанні найбруднішої та найважчої фізичної роботи заради добробуту багатьох людей). Дуже цінуємо рекомендації доцента факультету садово-паркового господарства і ландшафтної архітектури НАУ Кушніра А.І. по облаштуванню декоративних насаджень парку. Він у своєму графіку бурхливого столичного життя знайшов час для відвідування нашого міста, організації методичних консультацій. Основний обсяг робіт - закладання парку - спланований навесну. До цього часу вестимуться підготовчі роботи різної направленості: історично-пошукові, фінансово-економічні, науково-аналітичні; з вирощування посадкового матеріалу тощо.
Важливу частку реалізації проекту бере на себе Таращанська районна гімназія «Ерудит», яка присвячує свою добру справу 140 річчю закладу і має на меті, завдяки співпраці із нашими-земляками активістами, продемонструвати дітям моделі поведінки, якими б вони могли скористатися в майбутньому.
Вважаємо, що втілення цього проекту в життя доцільне для духовного шляху й еволюції не тільки міста, а кожного його жителя зокрема. Тому, якщо ви володієте інформацією про загиблих у Бабиному Яру або можете надати матеріальну чи фізичну допомогу для закладання парку й улаштування дороги, долучайтеся до нашого проекту.
Засоби зв’язку: 067-769-03-40 Скаба Лариса Петрівна - директор ТРГ «Ерудит» 067-648-56-99 Куклишин Валентина Олександрівна - автор ідеї, наша землячка, Державний інспектор України з лісового насінництва та розсадництва, заступник начальника української лісової інспекції.
Л.П.Скаба
