header

header lt

287962
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Ост. тиждень
За місяць
Ост. місяць
Всього
620
1010
5421
276008
20061
25961
287962
Ваш IP: 54.80.137.187
Сьогодні: вер. 23, 2017

Про нас

Григоренко Катерина Антонівна

Народилась у грудні 1975 року в с. Кирдани, Таращанського району. Дитинство пройшло в найкращому для неї місті  Тараща, де проживає і донині. Першим гідом по країні Книг для неї був батько - Іван Тимонович - за фахом педагог, художник.
По закінченні Таращанської середньої школи № 2, вона вступила до Інституту журналістики Національного університету ім. Тараса Шевченка. Зараз працює в редакції районної газети  "Таращанський край".
Вірші почала писати з першого класу. Перші її друки з'явилися в районній газеті "Прапор комунізму". Пробує сили також в публіцистиці.
В 1993р. у видавництві "Хрещатик" (м. Київ) вийшла збірка молодих поетів Київщини "Вітрила", до якої ввійшли і вірші Наталі.
 

 Катерині Антонівні Григоренко
Вже підсніжник розцвів -
Це весна повернулась в гаї,
Мамо.
І в цвітінні садів
Заспівають тобі солов'ї,
Мамо.
В синім небі тобі
Зазорить ясноока зоря,
Мамо.
А мене і в журбі
Зігріває усмішка твоя,
Мамо.
Хай роки пролетять,
Як в блакиті ясній журавлі,
Мамо.
Буду я пам'ятать
Очі й руки ласкаві твої,
Мамо.
 

Література:
Григоренко Н. Згадай мене, юначе // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 37.
Григоренко Н. За осінніми дощами // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 38.
Григоренко Н. Квітень // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 38.
Григоренко Н. Шістнадцять // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 39.
Григоренко Н. Проходять дні, минають ночі // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 39.
Григоренко Н. Затуманені очі сльозами // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 40.
Григоренко Н. Моїй матусі // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. -
с 40.
Григоренко Н. Троянди вчорашні мені ти дарував // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 41.
Григоренко Н. О, легіню ясний, ласкавий травень // Вітрила: Молоді поети Київщини.-К.: Хрещатик, 1993. - с 41.
 
Друкувалася  в газетах:
Григоренко Н. Осінній візерунок: вірш// Таращан.край.- 1991.-10 груд.
Григоренко Н. О, легіню ясний: вірш//Таращан.край.-1993.-5 серп.
Григоренко Н. Спасибі долі, що в житті ти  є...: вірш//Поступ.-1996.-29 листоп.
Григоренко Н. Осіннє: вірш//Таращан. край.- 1999.-5 листоп.
Григоренко Н. У кожного є білі дні і чорні...: вірш//Таращан. край.- 2002.-1 листоп.
 

Микола Федорович Осауленко

Батьки були простими колгоспниками. У 1952 році Микола успішно закінчив 7 класів
 
osaulenko.jpgКівшоватської середньої школи і вступив на навчання до Таращанського технікуму механізації сільського господарства. По його закінченні працював помічником бригадира тракторної бригади в колгоспі с.Торчиці Ставищанського району.
 
Невдовзі був призваний на військову службу, яку проходив радистом на кораблях Чорноморського флоту. Вищу освіту здобув, навчаючись у Київському політехнічному інституті на факультеті радіоелекторніки. З 1966 по 1990 роки працював на інженерних і наукових посадах у науково-дослідному інституті електромеханічних приладів. 1973 року захистив дисертацію, став кандидатом технічних наук.
 
Під керівництвом Миколи Федоровича, як головного конструктора, була розроблена перша в світі система відродження телевізійної інформації з космосу на екран розміром 10х10 метрів.
 
У 1987 році за розробку кінескопа з прямоканальним катодом для телевізора „Фотон-234К” був нагороджений дипломом першого ступеня і золотою медаллю Виставки досягнень народного господарства України. Через рік знову відзначений нагородами за розробку кінескопа до телевізора кольорового зображення „Славутич-Ц280КП”.
 
1989 року за роботи в галузі науки і техніки, радіоелектроніки йому було присвоєно почесне звання лауреата державної премії СРСР.
 
М.Ф.Осауленко – заслужений винахідник і раціоналізатор, автор 120 наукових праць і винаходів, запатентованих, як в Україні, так і за кордоном.
 
Розроблені ним телевізори впроваджені в серійне виробництво у Литві, Білорусі, Росії. Ці телевізори не впливають негативно на здоров’я людей, менше споживають електроенергії, мають більший термін служби.
 
Нині Микола Федорович – генеральний директор ТОВ „Нікос-Еко”.
 

В 2003 році академіка М.Ф.Осауленка за розробку екологічно чистого телевізора та впровадження інших технічних новинок відзначено золотою медаллю Платона Національної академії наук України.

 

 
Друковані праці М.Ф.Осауленка
 
Осауленко Н. Электронно-лучевой пространственно-временной модулятор света с равновесной записью // Винахідник і раціоналізатор (ВІР).- 2003.- №2.- с.3.
  1. Осауленко М., Шутовський В. Передавальна електронно-променева трубка-пірокон //ВІР.- №2.- с.4-6.
  2. Осауленко М., Шутовський В. Індексна електронно-променева трубка // ВІР.- 2003.- №2.- с.6-9.
  3. Осауленко М.,Шутовський В. Пристрій для реєстрації високочастотних сигналів // ВІР.- 2003.- №2.- с-9-11.
  4. Осауленко Н., Шутовский В. Новый способ картографирования местности // ВІР.- 2003.- №2.- с.11-12.
Осауленко Н., Шутовский В. Устройство
  1. отображения информации с низким уровнем вредных излучений // 2003.- №2.-с.12-15.
  2. Осауленко М., Шутовський В. Новий високоефективний котодний матеріал для електронних приладів //ВІР.- 2003.- №2.-с.15-17.
  3. Осауленко М., Шутовський В. Котодний вузол прямого розжарювання для електронно-променевих приладів // ВІР.- 2003.- №2.- с.17-20.
  4. Осауленко М., Шутовський В. Способи складання електронних гармат з металосплавним катодом // ВІР.- 2003.- №2.- с.20-23.
  5. Осауленко М. Електроннооптична система для
кінескопів // ВІР.- 2003.- №2.- с.23-25.
  1. Осауленко М.,Шутовський В. Спосіб електротермотренування котодів прямого розжарювання // ВІР.- 2003.- №2.-с.25-27.
  2. Осауленко М., Шутовський В. Основні структурні модифікації емісійних систем люмінесцентних ламп низького тиску // ВІР.- 2003.- №2.- с.27-28.
  3. Осауленко М., Шутовський В. Нова газорозрядна лампа високого тиску і спосіб її виготовлення // ВІР.- 2003.- №2.-с.29-30.
  4. Осауленко М., Шутовський В. Електрична лампа розжарювання загального призначення // ВІР.- 2003.- №2.- с.30-32.
  5. Осауленко Н, Попов Н. Новые разработки рентгеновских трубок // ВІР.- 2003.- №2.- с.32-33.
Про М.Ф.Осауленка
  1. Тесленко М. Киевлянин [Н.Ф.Осауленко] изобрёл „вечные” лампочки // Сегодня.- 2006.- 30 авг.- (Люди).
  2. Никоненко М. Родом із Ківшовати [М.Ф.Осауленко] // Таращан.край.- 2005.- 21 січ.- (Наші славні земляки).
  3. Сайко В. Заохочуючи творчість [про М.Ф.Осауленка ] // Винахідник і раціоналізатор.- 2004 .- №5.- с.44-45.
  4. Сайко В. Зірка вітчизняних винахідників [М.Ф.Осауленко] //Винахідник і раціоналізатор.-2003.- №2.- с.2.
  5. Меншун В. Творець [ М.Ф.Осауленко ] // Трибуна.- 1992.- №11-12.- с.16-18.- (Нове в науці).

Матеріали надано відділом культури і туризму Тарщанської РДА

Волковінський Валерій Миколайович

Валерій Миколайович Волковинський
народився 15 червня 1948р. в м. Таращі. В 1966р. закінчив 11 класів СШ № 1 і вступив до Київського університету на історичний факультет. По його закінченні з 1971р. по 1975р. працював старшим науковим співробітником Центрального Державного архіву Жовтневої революції УРСР. З 1975 по 1977рр. - заступник головного редактора журналу "Архіви України", з 1978 по 1990 роки - начальник відділу публікацій та використання документів УРСР. В цей час виходить його науково - популярна книга "М.Ф. Фрунзе на Україні", де висвітлена діяльність видатного полководця Михайла Васильовича Фрунзе на Україні у 1920 - 1924 роках. Також хочеться звернути увагу і на ще одну працю Валерія Миколайовича - це книга "Павел Петрович Постишев", в якій розповідається про видатного діяча Комуністичної партії і Радянської держави Павла Петровича Постишева. Коли в країні розпочалось відновлення господарства, партія направила його на Україну, де Постишев пропрацював багато років. З 1990 по 1995 роки В.М. Волковинський - заступник головного редактора "Українського історичного  журналу". В цей період виходять його праці   "Християн Раковський: політичний портрет" (1990), де розповідається про життя  і діяльність першого голови Раднаркому УКР, який став жертвою сталінських репресій, "Армія і народ: 20-ті  - 30-ті роки" та відомі його книги про Нестора Махна. Це "Махно и его крах" (1991) та "Нестор Махно: легенди і реальність" (1994) Так, у  монографії "Махно и его крах" простежується складний і суперечливий життєвий шлях Нестора Івановича Махна - одного із найбільш відомих керівників селянства півдня України в період боротьби за встановлення радянської влади, громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції. Висвітлена історія махновщини  на різних етапах революційного процесу. Книга створена на основі  архівних матеріалів, значна частина яких висвітлена вперше. Ніби доповненням до попереднього видання стала книга "Нестор Махно: легенди і реальність", створена на документальних джерелах, значна частина яких також вперше вводиться до наукового обігу, зроблена спроба показати образ Нестора Махна без легенд і міфів, таким, яким він був у реальному житті  у той складний період історії України. В.М. Волковинський з 1995 р.   по даний час працює старшим науковим співробітником інституту історії України НАН та головним редактором газети "Історія України". Є автором близько 300 наукових історичних публікацій. Займається архівними дослідженнями. У 1995р. - став лауреатом премії НАН України ім. М.С. Грушевського. З 1996 р. - доктор історичних наук.
 
Література:
Волковинський В.М. Фрунзе на Україні. - К.: Політвидав України. 1985р. - 189с.
Волковинский В.Н. Павел Петрович Постишев. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 192 с.
Волковинский В.Н. Махно и его крах. - М.: Изд-во ВЗПИ, 1991. - 248 с.
Волковинський В.М., Кульчицький С.В. Християн Раковський: політичний портрет. - К.: Політвидав України, 1990. - 265с.
Волковинський В.М. Нестор Махно: легенди і реальність. - К.: Перліт продакшн, ЛТД, 1994.-256с.
Волковинський В.М. Під стягом анархізму // Україна. -1998.-№46.-с.20-21
Волковинський В.М. Нестор Махно // Україна.-1990.-№ 48. - с. 27-29
Волковинський В.М. Йона Якір: історія в особах // Політика і час. - 1991. - № 3. - с.44-57
Волковинський В.М. Левенець Ю.А. П.А. Столипін: з життя та державної діяльності //Укр.істор. журнал. - 1991. - № 4. с. 116-124; № 2 - с. 115-125
Волковинський В.М. Проти всіх режимів і влад // Україна. - 1991. - № 8. - с. 34
Волковинський В.М. Й.Е.Якір без легенд // Укр. істор. журнал. - 1992. - № 2. - с. 81-93
Волковинський В.М. Україна і відбудова Чорноморського флоту // Голос України. - 1992.-11 берез.
Волковинський В.М. Смерть реформатора в Києві // Історія України . - 1996. - № 1 .с. 11-12; № 4. - с. 10-12
Волковинський В.М. Семен Петлюра // Історія України. - 1998. - № 2-3. с.1-3

Вернигора Петро Леонтійович

 

Вернигора Петро Леонтійович - командир батареї 1817-го самохідно-артилерійського полку (52-а армія, 2-й Український фронт), лейтенант.

Народився 12 липня 1921 року в селищі Тараща, нині місто Київської області (Україна), у родині службовця. Українець. Член ВКП(б) з 1943 року. Закінчив технікум й 2 курси сільсько-господарського інституту. У РККА з 1939 року. Закінчив Ташкентське училище самохідної артилерії.

На фронтах Великої Вітчизняної війни із грудня 1942 року. 17-20 листопада 1943 року лейтенант Вернигора в боях за село Геронимовка (Черкаський район Черкаської області України) і міста Черкаси показав приклад хоробрості й мужності. 20 листопада 1943 року самохідна батарея під його командуванням перша ввірвалася в місто Черкаси й просунулася в самий центр його; а коли скінчилися снаряди, продовжувала винищувати ворога гусеницями. У тім бої лейтенант Вернигора загинув. За 4 дні його батарея знищила 4 танки, 17 гармат, 2 міномети, 6 протитанкових гармат, 16 кулеметів, 13 автомашин, багато солдатів й офіцерів супротивника, захопила в полон - 18 солдатів, а також 14 автомашин й 3 знаряддя.

Звання Героя Радянського Союзу Петру Леонтійовичу Вернигорі присвоєно посмертно 22 лютого 1944 року.

Нагороджений орденом Леніна.

Похований у братській могилі в селі Геронимовка. Ім'ям Героя названі вулиці в містах Черкаси, Тараща й у селі Геронимівка, навічно зарахований до списків військової частини.

 

Бурляй Юрій Семенович


Бурляй Юрій Семенович народився 11 грудня 1918 року в м.Таращі .Закінчив філологічний факультет Київського університету (1941) та аспірантуру при Інституті літератури АН УРСР (1950). Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями. Працював як журналіст, зокрема, заступником редактора «Літературної України», на викладацькій роботі у вузах Києва, доцент факультету журналістики Київського унівкрситету. Помер у 1998 році.
Автор літературно-критичних книжок «Зброею слова» (1955), «Володимир Сосюра»(1959), «Михайло Стельмах»(1962), «Боєць життя нового»(1963), «Життя і слово»(1982); повісті «Спалах» (1969); книжки-альбому «Володимир Сосюра» ( у співавторстві з І.Гончаренком, 1978), підручника для студентів «Основи літературно-художньої критики» (1985) та історичних романів «Світанок» (1980) і «Червоний вир» (1988), в яких відображено події Таращансько-Звенигородського збройного повстання трудящих у 1918-1919 роках.
 
Література:
Бурляй Ю. Спалах: повість-есе про Василя Чумака.- К.: Молодь, 1969.-165с.
Бурляй Ю. Світанок: роман.- К.: Молодь, 1980.-232с.
Бурляй Ю. Життя і слово: літ.критичні статті.- К.: Рад.письменник, 1982.- 306с.
Бурляй Ю. Червоний вир: роман.- К.: Молодь,1988.- 240с.

Література про нього:
Бурляй Юрій Семенович .- В кн.:Українська Літературна Енциклопедія. Т.1.- К.:УРЕ, 1988.- с.252. Бурляй Юрій Семенович.- В кн.:Письменники Радянської України.- К.: Рад.письмееник, 1981.-с.97.
Дубинка П. Гордитися земляком// Прапор комунізму.- 1988.- 10 груд.- (До 70-річчя від дня народження Ю.С.Бурляя).


 

Бойко Петро Іванович

Народився 7 липня 1955 року в с. Кулішівка, що на Сумщині, в селянській сім'ї.
Зелені ліси, квітучі сади, родючі поля, широкі луки і цілюще повітря справляли на малого хлопчика глибоке враження, формували любов до рідної землі, до всього прекрасного.
А коли до рук потрапила збірка поезій С. Єсеніна, вона глибоко схвилювала, бо була співзвучна тим відчуттям, що жили в ньому до цього, і визначила світ його подальших захоплень.
Так, ще в 5 класі він почав писати вірші. Після закінчення середньої школи і служби в армії вступив до Київського державного педінституту ім. Горького, по закінченні якого, в 1980р., був направлений на посаду вчителя російської мови та літератури Ківшоватської середньої школи.
 
Село
Я рос в селе. И на просторе
С утра до вечера бродил.
Следил волну на хлебном поле
И в этом радость находил.
Верхом, бывало, мчал как ветер,
Дышал землёй и силой я,
Не знал, что горе есть на свете,
Пленило счастье лишь меня,
Я рад был песням жаворонка
И сладко слушал соловья.
Родная, милая сторонка,
Всегда ты в сердце у меня.
Осінь
Осінь, осінь, осінь звідусіль,
Різнокольорова і барвиста.
Із дерев зліта останнє листя,
Гине на тину посохлий хміль.
Осінь, осінь, осінь звідусіль,
Ллє дощем на поле й на дорогу.
Холодом повіяло з-за рогу.
День чи два - й прилине заметіль.
Осінь, осінь, осінь звідусіль,
Хризантема біла розквітає,
Не боїться холоду - буяє,
Хоч для неї те не самоціль.
Осінь, осінь, осінь звідусіль,
Ні, не пестить, як раніше, промінь,
Чути з неба журавлиний стогін,
А в душі чи радість, чи то біль.
Осінь, осінь, осінь звідусіль...
Література:
Бойко П. Безперестанно сиплеться пісок...:вірші//Поступ.- 1995.- №3.
Бойко П. Вірші// Поступ.- 1996.- 19 січ.
Бойко П. Наш шлях:вірш//Таращан.край.- 2000.- 29 верес.
Бойко П. Осіннє: вірш//Таращан.край.- 2000.-6 жовт.
Бойко П. Рідним вчителям: вірш//Таращан.край.- 2001.- 5 жовт.
Бойко П. Немов сльозами: вірш//Таращан.край.- 2002.- 22 листоп.
Бойко П. Історія: вірш//Таращан.край.- 2002.- 22 листоп.
Бойко П. Щира душа: вірш//Таращан.край.- 2002.- 22 листоп.
Бойко П. Ластівки: вірш//Таращан.край.- 2002.- 22 листоп.
Бойко П. Яскраве сонце світло розливає...: вірш//Таращан.край.- 2002.- 22 листоп.
Матеріали надано відділом культури і туризму Тарщанської РДА

Блюміна Ірина Михайлівна

Блюміна Ірина Михайлівна (1924р.) – український мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України (1996). Кандидат наук з мистецтвознавства (1969). З 1948 по 1958 – науковий співробітник Київського музею західного та східного мистецтв. З 1960 по 1983 – старший науковий співробітник головної редакції Української радянської енциклопедії. Член Національної спілки художників України (1967) та член Національної спілки журналістів України (1975). Є автором статей до енциклопедій України та інших країн, сценаріїв до теле- та радіопередач, упорядником книжок, альбомів та журналів.

Дочірні категорії

  • Історія міста
    --в розділі містяться історичні довідки про наше місто
    Кількість статей:
    11
  • Відомі особистості
    --в розділі містяться короткі біографічні відомості
    відомих представників Таращанщини
    Кількість статей:
    9