Село

Я рос в селе. И на просторе

С утра до вечера бродил.

Следил волну на хлебном поле

И в этом радость находил.

Верхом, бывало, мчал как ветер,

Дышал землёй и силой я,

Не знал, что горе есть на свете,

Пленило счастье лишь меня,

Я рад был песням жаворонка

И сладко слушал соловья.

Родная, милая сторонка,

Всегда ты в сердце у меня.

Осінь

Осінь, осінь, осінь звідусіль,

Різнокольорова і барвиста.

Із дерев зліта останнє листя,

Гине на тину посохлий хміль.

Осінь, осінь, осінь звідусіль,

Ллє дощем на поле й на дорогу.

Холодом повіяло з-за рогу.

День чи два - й прилине заметіль.

Осінь, осінь, осінь звідусіль,

Хризантема біла розквітає,

Не боїться холоду - буяє,

Хоч для неї те не самоціль.

Осінь, осінь, осінь звідусіль,

Ні, не пестить, як раніше, промінь,

Чути з неба журавлиний стогін,

А в душі чи радість, чи то біль.

Осінь, осінь, осінь звідусіль...